Історія картографії

Старовинні карти відображували  уявлення людей про світ до того, як у далеких землях побували мандрівники. Вінцем картографічних робіт античності стала праця Птолемея "Географія", в якій викладено основні принципи складання карт і наводяться географічні координати 8000 пунктів. У Середні віки відомості, зібрані купцями, наприклад Марко Поло і Нікколо Конті, істотно розширили знання європейців про східні країни. Плавання епохи Великих географічних відкриттів уперше визначили контури  берегів тропичної Африки, а потім обох Америк. Картографи 16 ст., предусім Герард Меркатор, задовольняючи потреби мореплавців, розробили різні проекції, що давало змогу точніше прокладати курс судна. Втім, і самі мандрівники поступово набували досвіду складання карт, багато з яких були такими точними, що використовувалися до 20 ст.